Та й чи можна її вважати незручної, якщо у кого-то занадто бурхлива фантазія ?Справу було минулого літа. Я познайомилася з одним ремісником, якщо бути точніше, ювеліром, він мав одну маленьку точку і деякий потік замовлень з соціальних мереж. Я не пам’ятаю, як саме ми познайомилися, але в спілкуванні часто розмірковували про його роботу і про те, як просувати цю справу.

Я тоді займалася розкруткою магазинчика нижньої білизни, йому подобалося, як це відбувається просування, я ділилася фішками. Наші зустрічі були більше схожі на дискусійний консультаційний клуб, ніж на побачення. Мені було цікаво спілкуватися у такому форматі, я шукала собі замовників.

Бачилися ми пару раз, він заплатив як за мій кави, і мабуть подумав, що у нас відносини або їх зародок. Я в свою чергу про таке й не думала, не мій типаж.І ось, пише він мені як-то, мовляв давай зустрінемося, є що обговорити.

А я не можу, у мене побачення, даний?. Послалася на плани, гадати про те, що він хотів обговорити, я не стала, мабуть знову буде говорити про «свіжокуплений» сайт. Тоді це було мені вже не так цікаво.

Що ж, тепла вітряна набережна, ми йдемо після вечері з моїм кавалером по тротуарній плитці, про щось розмірковуючи. І тут я бачу попереду свого товариша-ювеліра. З дівчиною.

Він ніжно обіймає її за талію, але поки не бачить, що я їх вже помітила. О, дякую, моєму характеру, я не люблю всі ці публічні вияви почуттів, тому з боку я зі своїм співрозмовником була схожа більше на його колегу, тим більше в офісному костюмі після робочого дня. Звичайно, я здогадувалася, що ювелір мене покличе на щось схоже на побачення.

Тому я зробила вигляд, що не помітила його, тим більше з його пасією. Але я точно знала, що він помітив мене. Потім це підтвердив мій кавалер: «ти знаєш цього хлопця, який тільки що пройшов? Він так на тебе хм.

.витріщався» – сказав він щось в цьому дусі. Я ж вирішила бути цим ввечері подслеповатой дурепою і зробити вигляд, що не розумію, про кого речьВечером мене чекало повідомлення у ВКЯзвить у відповідь на це я не стала, а хоча могла б, напевно.

Та й навіщо мені це було потрібно, зайвий раз приділяти особливу увагу ювелірові. Сподіваюся, у нього все добре. А мені можна було ставити ще одну галочку в своєму уявному лічильнику дебільних ситуацій на побаченні.