Сучасна вишиванка з кожним роком дедалі популярніша. Це помітно по тому, наскільки інтернет-сторінки та полиці фізичних магазинів сьогодні переповнені національним вбранням на будь-який смак. Вибрати справді є з чого! Та не все так просто. Особливо, якщо хочеться виріб, котрий дійсно максимально наближений до того, що було традиційним українським вбранням у наших предків, а не те, що скидається на шароварщину. Про це ми сьогодні й поговоримо.

Шароварщина – що це?

Термін «шароварщина» означає спрощення, викривлення різних елементів нашої культури до примітивного рівня. Шаровари, штучні вінки, сорочки з дуже яскравою вишивкою, яка покриває більшу частину полотна тощо – хибний, нав’язаний радянським союзом образ «українськості», який багато хто чомусь вважає істинним. Політика СРСР – це про абсолютну тотожність народів, котрі входили до складу республіки, саме тому яскраві відмінності висміювались або максимально спрощувались. Так працювала радянська пропаганда, відгомін якої чуємо й дотепер.

Чому це відбувається? Через банальне незнання, спотворення історії у школах, вишах. Підручники, радіо, телебачення, інтернет часом досі транслюють хибні образи, хоча пройшло вже кілька десятків років. Сучасні магазини продовжують створювати примітивні вишиті вбрання, що ніяк не демонструють справжню українську культуру, а все тому, що на них досі є попит.

Пишний квітковий орнамент, різнокольорове полотно… На щастя, час минає, усе змінюється. Потроху шароварщину викорінюють, але працювати точно ще є над чим. Рухаємося далі! Будемо змінювати хибні уявлення та спростовувати стереотипи.

Якою є класична українська вишиванка?

Національне українське вбрання – це про лаконічність, відсутність яскравих відтінків, штучності, мінімум об’ємних квітів, максимум геометрії та символізму, що закладений навіть в найменший візерунок.

Ми вже знаємо, що кожен регіон України колись мав свою вишивку, яка відрізнялася індивідуальним фасоном, кольором, технікою вишивки, орнаментом. Наведемо приклади кількох із них, щоб краще розуміти, що таке справжня українська вишита сорочка.

Київщина. Для неї були характерні вишиті на світлому полотні геометричні візерунки білого, червоного, коралового, чорного кольорів, вкраплення зеленого. Поширені орнаменти: виноградні грона, хміль, ромби.

Львівщина. Цей регіон мав свою «родзинку». Там прийнято було залишати трохи порожнього простору між візерунками. Вишивали хрестиком, стебнівкою, здебільшого чорними нитками, які грамотно комбінували з невеликою кількістю червоних, жовтих, синіх, зелених. Поширеним був геометричний, а також легкий квітковий орнамент. В жіночих вишиванках візерунки робили переважно на рукавах.

Тернопільщина. Тут переважали геометричні візерунки насичених темних кольорів. Один із регіонів, Борщівщина, прославився своїм орнаментом на весь світ. Специфіка вбрання цього краю в тому, що оздоблення на рукавах розміщується за спеціальною триярусною системою вишивки. Борщівські вишиванки досі мають великий попит серед українців.

Херсонщина. Вишиті сорочки тут мали квіткові та рослинні мотиви. Поширеними були зображення тварин, що несли в собі певний символізм. Наприклад, часто вишивали зозулю, оленя, півня, коня. Усе це було зроблено червоними і чорними нитками. Пізніше херсончанки почали вишивати білим по білому. До слова, цей варіант досі має попит серед сучасних прихильників національного вбрання, незалежно від регіону проживання. Просто орнамент реально модний і крутий.

Кіровоградщина. Вишивальниці цього регіону спочатку на полотні відтворювали символіку ранніх землеробів. Поширений варіант візерунка: пташка та світове дерево, що означали образ Великої Богині. Згодом почали використовувати рослинні та геометричні орнаменти. Наприклад, вазони, листя, квіти. Характерними для вишиванок цього регіону стали «солов’їні очі» (дірочки на полотні).

Донеччина. Тут на білому полотні красувалися геометричні візерунки червоно-чорного кольору. Оздоблювали переважно рукава. Популярні техніки: мережка, вирізування. Квіти вишивали рідше, але якщо й вишивали, то робили їх максимально пишними, в міру яскравими. Інші регіони теж були не менш автентичними.

Зрозуміло, ніхто не каже, що варто при виборі спиратися саме на вишивку конкретного регіону. Однак якщо ви хочете максимально автентичний виріб, то слід врахувати інформацію, викладену вище, щоб випадково не прикупити те, що називаємо шароварщиною.

Як бачимо, ніде немає кислотних кольорів, яскравих полотен. Лише льон, геометричні візерунки, квітковий, рослинний, тваринний орнаменти, що мають особливий символізм. Сучасні виробники вишиванок до цих нюансів ставляться доволі трепетно. Проте не всі.

Чи всі сучасні вишиванки – шароварщина?

Час біжить невпинно, а мода, хоч вона і циклічна, але все ж зазнає невеликих змін. Тому міцно триматися за традиції точно не варто. Проте й цілковитий шароварський несмак далі просувати не слід. То чи всі сучасні вишиванки – шароварщина, чи, може, є нюанси?

Якщо кажемо про цікаві вишиванки ручної роботи з мінімалістичним оздобленням, то ні, це точно не шароварщина. Це сучасні продукти, які можуть доповнити наше уявлення про автентичний український орнамент. Проте не вважаємо їх повністю класичними вишитими сорочками, а суто модернізованими аналогами. Можливо, колись вони таки закарбуються в українській історії і вважатимуться класикою, хтозна.

Наведемо приклад. Цю модель вишиванок ми знайшли на сайті етно-магазину «Галичанка». Її назва – «Трипілля». Чоловіча вишиванка білого кольору, жіноча сукня – червоного. Начебто нічого особливого. «Родзинка» виробів у некласичних заокруглених білих, чорних, червоних візерунках, зроблених гладдю. Вони не повторюють жоден орнамент – ні той, що є класичним проявом шароварщини, ні той, що був поширений у класичному вишитому вбранні. Максимально незвично, але дуже стильно й затишно. Має місце бути.

Якщо ж мова йде про «злизані» з хибних «есересерівських» образів вишиванки з занадто об’ємними візерунками, незрозумілими символами, дуже яскравими полотнами з дешевої синтетики, то таке толерувати не варто.

Тепер приклад. Коротка сукня з яскравим маковим полотном на рукавах, талії та в нижній частині виробу, а ще шлейф яскравого червоного кольору. Так-так, така модель досі «гуляє» просторами інтернету. Хоча, здавалося, мода на неї минула десь у 2014 р. Чи могли наші предки одягати подібне? Однозначно ні. Проте на деяких телевізійних передачах довгий час просувалося саме таке вбрання. Як скажуть сучасники – лютий крінж. Але до 2018 року багато хто з нас таке носив. Однозначна шароварщина + не модна заїжджена річ, якої треба позбутися вже зараз, якщо прагнемо викоренити хибну українську культуру повністю.

Зазначимо, що ми не прагнемо нікому нав’язати думку про те, що більшість сучасних жіночих вишиванок – продукт шароварщини. Та якщо ви в пошуках якісного національного вбрання, то ця стаття допоможе вам краще зорієнтуватися в тому, на що слід звертати увагу при виборі, що припустимо, а що ні. Тим паче в сучасних реаліях маємо прагнути позбутися всього, що пов’язує нас з ворожим сусідом.

Якісна сучасна вишиванка – це недешево. Проте такий продукт купується надовго. Тому віддайте перевагу спокійним відтінкам, мінімалізму та натуральним тканинам або взагалі замовте виріб ручної роботи з відтворенням орнаменту, характерного для вашого регіону. Він буде актуальним завжди. До слова, саме в «Галичанці» можна знайти цікаві вишиванки на будь-який смак. І з ручною, і з машинною вишивкою. Обирайте відповідально!